| Побачення з дитинством
Як швидко плине життя! Як та річка,
швидка й гомінлива. Не встигнеш озирнутися – як уже ти дорослий…твої діти пішли
до школи…уже й вони –дорослі! Та невже ж так багато часу минуло?! Так, а саме –
25 років, як ми, учні Солонянської середньої школи попрощалися з дитинством.
Мені та моїм ровесникам тоді (у 1998 році) так радісно було це усвідомлювати.
Нарешті! Свобода! Перед нами відкриті усі шляхи. Обирай, який бажаєш.! Але якби
ж ми знали, скільки труднощів на нас чекає попереду. Тому іноді так хочеться
повернутися у дитинство, у ті щасливі і безтурботні дні.
І така нагода у нас
з’явилася. 2 лютого у нашій школі
відбувся вечір зустрічі випускників минулих років. Яке це було прекрасне свято!
У гарно прикрашеній залі зустрілися однокласники,
яких доля розкидала далеко один від одного. Багато хто з них не бачилися ще з
часів закінчення школи. Та вона знову усіх поєднала, навіяла спогади. Ці стіни,
такі тепер дорогі і рідні, стільки всього пам’ятають!
Прекрасні виступи нинішніх
школярів допомогли створити святковий настрій, поринути у минуле, закружляти у
вальсі вражень. Було виконано багато
чудових пісень.
Скільки у нашій школі талановитих
дітей!
Потім старшокласники танцювали
вальс. Вони так були схожі на нас, тодішніх.
У святковій програмі брали
участь не лише школярі. Колишні випускники теж не залишилися байдужими (Жищук
Ірина, Антонюк Тетяна, Гандрабурова Юлія). Пісні у їх виконанні звучали по –
особливому, так щиро, із нотками настальгії, із почуттям вдячності.
Лунали також слова невимовної
подяки учителям за їх нелегку багаторічну працю.
Сльози в очах, тремтіння у
голосі, хвилювання, усмішки, здивовані вигуки, радісні обличчя, гарячі оплески
– все це було того вечора. І, не зважаючи на непривітну погоду за вікном, у
залі було тепло і затишно. Адже ми всі знову побували у дитинстві. І це –
прекрасно! Сьогодні на
побачення з дитинством
Нас кличуть
друзі, школа, вчителі.
Тож тимчасово
зробимо зупинку, Згадаєм, як
були колись малі. До школи
бігли й ми, як наші діти Сьогодні
поспішають у свій клас. Але
дитинство нам вже не зустріти,
Воно вже не
повернеться до нас.
І вальс
шкільний згадати так доречно.
Колись його
усі ми танцювали.
І нам було
так добре і безпечно,
А пари вже
кружляли і кружляли…
А нині нас
усіх життя кружляє.
Хай
труднощі розвіються, як дим! Кого
дитинство в серці зігріває,
Той назавжди лишиться
молодим!
Т.В.Антонюк
| 
